Згадай лишень, як востаннє ти їхав(-ла) по українських дорогах. Чи не було відчуття, що замість плавного руху машиною ти подорожуєш на візку по кам’яній дорозі? Цьогорічна весна, як і багато попередніх, знову винесла на поверхню болючу тему — стан наших шляхів. Дефіцит фінансування доріг в Україні сягнув шокуючих 47 мільярдів гривень. Це не просто сухі цифри з офіційних звітів, це реальні ями на трасі Київ-Одеса, розбиті вантажівками регіональні маршрути та мільярдні збитки для бізнесу, які зрештою лягають на наші з тобою плечі. Давай розберемося, чому так відбувається, і що робити, аби наші дороги нарешті перестали бути джерелом нескінченного стресу.
Дефіцит фінансування доріг в Україні: Чому наші шляхи стають викликом для кожного водія?
Уяви собі: щоб просто втримати дорожнє покриття від подальшого руйнування, потрібно 51,3 мільярда гривень. А виділено? Лише 4,6 мільярда. Це колосальний розрив, який щодня відчуваєш ти, твій сусід, водії маршруток, фур і машин швидкої допомоги. Наші дороги — це не тільки зручність, це артерії економіки, логістики та безпеки. І коли ці артерії “забиті”, страждає вся система. Бізнес змушений закладати більші витрати на пальне та ремонт автомобілів, що підвищує ціни на товари. Швидка допомога може не встигнути до пацієнта, а військова логістика в прифронтових районах сповільнюється. Це проблема, яка стосується кожного, хто хоч раз сідав за кермо або їхав як пасажир.
Куди поділися мільярди: Хроніка скорочення фінансування дорожнього господарства
Ще не так давно, у 2023 році, на дорожнє господарство направлялося 42 мільярди гривень. Це був період, коли слова «Велике будівництво» асоціювалися з новими кілометрами якісного асфальту, і ремонт трас став вітриною державних інвестицій. Тоді здавалося, що Україна нарешті на шляху до сучасної дорожньої інфраструктури. Але вже наступного року ситуація почала стрімко змінюватися:
- У 2024 році сума скоротилася до 21,5 млрд грн.
- У 2025-му — до 18,6 млрд грн.
- На 2026 рік затверджено лише 12,6 млрд грн.
З цих 12,6 мільярда, значна частина — 2,5 млрд — призначена для пунктів пропуску та міжнародних проєктів, а на поточний ремонт і утримання залишається лише 8,6 млрд гривень. Це втричі менше, ніж три роки тому! Сергій Сухомлин, голова Агентства відновлення, не приховує: хронічне недофінансування — це головна причина того, що наші дороги перетворюються на решето. Капітальний ремонт майже не проводиться, дороги лише «фрезерують і латають». Такий поточний ремонт, на який підрядники дають гарантію 6-8 років, стосується лише верхнього шару. А от основа дорожнього полотна, якщо її не чіпати 15 років, деградує настільки, що ніякий ямковий ремонт її вже не врятує. Результат — логістика для бізнесу подорожчала на десятки відсотків, а проблема вийшла далеко за межі міжнародних трас, торкнувшись навіть найвіддаленіших куточків країни.
Не просто ями: Як дефіцит впливає на вартість життя та бізнес
Ти можеш подумати: “Ну, розбита дорога — це неприємно, але що тут такого?” Насправді, наслідки набагато глибші. Кожна яма, кожен вибоїна — це удар не тільки по колесах твого автомобіля, а й по гаманцю та добробуту. Давай подивимося, як саме:
- Зростання цін на товари: Коли вантажівки руйнують підвіску на розбитих дорогах, перевізники змушені витрачати більше на ремонт і паливо, адже повільний рух збільшує витрати. Ці додаткові витрати вони закладають у вартість перевезення, яка, у свою чергу, включається у фінальну ціну товару на полиці магазину. Зрештою, платить споживач — тобто ми з тобою.
- Загроза для безпеки: Розбиті дороги значно підвищують ризик ДТП. Несподівана яма може призвести до втрати керування, пошкодження автомобіля або навіть до серйозної аварії. Крім того, страждає швидкість реагування екстрених служб. Час — це життя, і кожна зайва хвилина на розбитих дорогах може бути критичною для машини швидкої допомоги чи пожежної служби.
- Вплив на військовий потенціал: В умовах повномасштабної війни, якість доріг критично важлива для оперативної логістики. Швидке перекидання військ, боєприпасів, продовольства та медикаментів залежить від стану дорожньої мережі. Розбиті шляхи гальмують цей процес, створюючи додаткові ризики та затримки.
- Втрата інвестиційної привабливості: Інвестори, як українські, так і закордонні, дивляться на інфраструктуру як на один із ключових показників стабільності та потенціалу країни. Ніхто не хоче вкладати гроші туди, де дорожня мережа не дозволяє ефективно вести бізнес або доставляти продукцію. Погані дороги відлякують потенційних партнерів і сповільнюють економічний розвиток.
Як бачиш, проблема дефіциту фінансування доріг — це не просто незручність, це системний виклик, який стосується кожного аспекту нашого життя.
Скільки коштує їздити по українським дорогам? Розбираємо структуру потреб
То скільки ж грошей потрібно, щоб дороги були хоча б у більш-менш пристойному стані? Цифри вражають. Потреби у фінансуванні розподіляються за категоріями доріг наступним чином:
- Міжнародні та національні дороги: 18,7 млрд грн. Це ті самі траси, що з’єднують великі міста і пролягають через усю країну.
- Регіональні та територіальні: 13,7 млрд грн. Важливі артерії, що сполучають райцентри та менші міста.
- Обласні та районні: 17,4 млрд грн. Це ті дороги, що ведуть у села, до невеликих населених пунктів, і часто є найбільш розбитими.
- Прифронтові дороги: 1,5 млрд грн. Це критично важливі шляхи, які забезпечують військову логістику та доступ до постраждалих територій.
Разом це виходить 51,3 мільярда гривень — і це лише для того, щоб існуюче покриття дотягнуло до наступної весни, не перетворившись на місячний ландшафт. Але це ще не все. Для першочергового усунення 10–11 мільйонів квадратних метрів пошкоджень, які вже є, потрібно ще 10–11 мільярдів гривень. За даними віце-прем’єра Олексія Кулеби, на основних автодорогах країни зафіксовано понад 23 мільйони квадратних метрів пошкоджень. А щорічні потреби на утримання — латання тріщин, ямковий ремонт, догляд за інфраструктурою (знаки, розмітка, відбійники) — становлять мінімум 60–70 мільярдів гривень на рік. Бачиш, яка прірва між потребами та реальним фінансуванням?
Боргова яма глибша за дорожню: Кредити, що з’їдають майбутнє доріг
Ситуація ускладнюється не лише недостатнім фінансуванням, а й тягарем старих боргів. Агентство відновлення, по суті, успадкувало величезний вантаж кредитів, взятих ще у 2020–2021 роках. І це були не дешеві позики, а комерційні кредити під драконівські 18,5–21% річних! Уяви собі, у 2026 році тільки на обслуговування та погашення цих займів піде 15 мільярдів гривень. Це більше, ніж увесь затверджений бюджет на ремонт усіх доріг по країні! Як можна ремонтувати дороги, якщо левова частка грошей просто йде на виплату відсотків за минулі борги?
Комітет Верховної Ради справедливо рекомендує терміново провести реструктуризацію цих боргів спільно з Міністерством фінансів. Необхідно замінити ці надзвичайно дорогі комерційні займи більш дешевими інструментами фінансування, можливо, з допомогою міжнародних партнерів або через державні гарантії. Без цього кроку фінансове навантаження буде поглинати ресурси галузі швидше, ніж їх вдасться залучити. Це наче намагатися наповнити діряве відро, з якого вода виливається швидше, ніж ти її наливаєш.
Дорожній фонд: Чому цільове фінансування — це не розкіш, а необхідність?
Однією з ключових системних проблем є відсутність окремого, цільового Дорожнього фонду. До 2022 року в Україні існував такий фонд, куди надходили доходи від акцизного податку на пальне, ввізного мита та інших платежів, пов’язаних з автомобілями. Це забезпечувало відносно стабільне і прогнозоване джерело фінансування дорожньої галузі.
Зараз же, наприклад, надходження від WIM-систем (Weight-in-Motion — зважування вантажівок у русі), що складають близько 150–170 мільйонів гривень на рік, просто надходять до загального державного бюджету. А звідти ці кошти можуть бути перерозподілені на будь-які інші потреби, а не цільовим чином на дорожню інфраструктуру. Це позбавляє галузь прозорого та зрозумілого джерела фінансування, роблячи її залежною від ситуативних бюджетних рішень.
Сергій Сухомлин наголошує, що чотири країни-партнери готові надавати кошти саме до цільового фонду. Чому? Тому що такий фонд легко контролювати через наглядові ради, забезпечуючи прозорість та ефективність використання коштів. Наявність окремого дорожнього фонду також відкриває двері для:
* **Концесій:** Дозволяє передавати дороги або їх ділянки в управління приватним компаніям за певну плату, що стимулює інвестиції та якісне утримання.
* **Державно-приватного партнерства (ДПП):** Механізм залучення приватних інвестицій у дорожній сектор, який давно успішно працює в таких країнах, як Польща, Німеччина та інші з розвиненою дорожньою мережею. Приватний бізнес будує або реконструює дорогу, а держава потім виплачує йому за це протягом тривалого періоду, або дозволяє збирати плату за проїзд.
Комітет Верховної Ради активно закликає до відновлення цільового фонду для забезпечення сталого фінансування галузі. Це не просто “хочу”, а “треба”, адже без нього ми постійно будемо ходити по колу, латаючи дірки замість системного будівництва. З 2026 року також впроваджуються WIM-проєктування та електронні акти виконаних робіт — це важливі кроки для усунення маніпуляцій з обсягами та якістю при проведенні тендерів на дорожній ремонт, підвищуючи прозорість і підзвітність.
Що відбувається прямо зараз: Антикризові заходи та тимчасові рішення
Звісно, держава не сидить склавши руки, хоча й має обмежені можливості. Уряд чинить тиск на 20 компаній, які працювали ще в період «Великого будівництва». На них покладено зобов’язання за власний рахунок відремонтувати 83 дороги в рамках гарантійних зобов’язань. Це дуже важливий крок, адже якщо якість робіт була неналежною, підрядник має виправляти свої помилки. Перший етап таких гарантійних робіт оцінюється приблизно у 14 мільярдів гривень – це вже суттєва сума, яка допоможе зменшити обсяг критичних пошкоджень.
Крім того, щоб уникнути хаосу та корупції, тендерні процедури централізовані. Запроваджено єдину документацію, оскільки раніше ціни на однакові роботи в різних областях могли відрізнятися вдвічі. Це свідчить про спроби зробити процес більш прозорим та ефективним.
Що ж до найболючіших ділянок, таких як траси Київ-Одеса та Київ-Чоп, то ямковий ремонт там проводитиметься за наявності коштів та сприятливих погодних умов. Але, як ми вже говорили, це — лише латання симптомів, а не лікування самої хвороби. Це як приклеїти пластир на глибоку рану замість того, щоб її зашити. Такі заходи дозволяють уникнути повного колапсу, але не вирішують системної проблеми деградації дорожнього покриття.
А якщо нічого не змінювати? Похмурі прогнози для українських доріг
Уяви, що станеться, якщо дефіцит фінансування доріг в Україні й надалі буде таким величезним. Це не просто абстрактна стаття витрат, яку можна скоротити без особливих наслідків. Дорожня інфраструктура — це хребет економіки та щоденного життя. Якщо не закрити цей дефіцит, наслідки будуть катастрофічними:
- Подорожчання всього: Якщо логістика продовжить дорожчати через погані дороги, це безпосередньо вплине на собівартість вантажних перевезень. А це означає, що хліб, молоко, ліки, одяг — буквально все, що ми купуємо, стане ще дорожчим.
- Зниження доступності: Знизиться доступність медицини в віддалених районах, адже швидка допомога не зможе оперативно дістатися до пацієнтів. Екстрені служби зіткнуться з постійними перешкодами, що може коштувати життів.
- Загроза обороні: У прифронтових зонах це прямо вплине на швидкість військової логістики. Кожен день затримки з постачанням може мати критичні наслідки на фронті.
- Інвестиційний колапс: Інвестиційна привабливість країни буде зведена нанівець. Жоден серйозний інвестор не прийде туди, де немає базової інфраструктури для ведення бізнесу.
- Повна деградація: Кожен рік без капітального ремонту — це не просто ще один шар ям. Це деградація несучих конструкцій, що знаходиться глибоко під асфальтом. Це те, що потім не виправити однією фрезою і гарячим асфальтом. Дороги просто почнуть руйнуватися з основи, і вартість їх відновлення зросте в рази.
Без реструктуризації боргів Агентства відновлення, без відновлення цільового Дорожнього фонду і без залучення міжнародного фінансування дефіцит у 47 мільярдів гривень залишиться бомбою уповільненої дії. Наступна зима зробить дороги ще гіршими. Наступна весна — ще гіршими. І так по колу, доки системне рішення не замінить точкові заплатки.
Від проблем до рішень: Шлях до якісних доріг в Україні
Ситуація складна, але не безнадійна. Для того, щоб вирватися з цього дорожнього колапсу, потрібно не тільки мріяти про якісні дороги, але й втілювати конкретні, системні кроки. Ось що може допомогти:
* **Реструктуризація боргів Агентства відновлення:** Це першочерговий крок, який дозволить звільнити величезні кошти, що зараз йдуть на виплату надмірних відсотків. Заміна дорогих комерційних кредитів на більш вигідні позики — це не розкіш, а життєва необхідність.
* **Відновлення цільового Дорожнього фонду:** Повернення до моделі, де акцизи та інші дорожні збори надходять виключно на дороги, забезпечить стабільний, прогнозований та контрольований потік фінансування. Це ключ до довгострокового планування та ефективного використання коштів.
* **Залучення міжнародного фінансування:** Міжнародні партнери готові допомагати, особливо якщо є прозорий механізм контролю, такий як цільовий фонд. Це може стати потужним імпульсом для відновлення та розвитку дорожньої мережі.
* **Розвиток державно-приватного партнерства та концесій:** Досвід європейських країн показує, що залучення приватного капіталу може значно прискорити модернізацію інфраструктури. Приватні інвестори готові вкладати, якщо бачать чіткі правила гри та довгострокові перспективи.
* **Посилення контролю за якістю робіт:** Впровадження WIM-проєктування та електронних актів виконаних робіт, централізація тендерів — це важливі кроки. Необхідно забезпечити жорсткий контроль на всіх етапах, щоб унеможливити корупцію та неякісне виконання.
* **Гарантійний ремонт від підрядників:** Як ми вже бачили, тиск на компанії, які не виконали свої гарантійні зобов’язання, дозволяє зекономити мільярди гривень бюджетних коштів. Ця практика має стати нормою.
Стан доріг — це не лише проблема водіїв чи логістичних компаній. Це дзеркало економіки, безпеки та інвестиційного клімату країни. Подолання дефіциту фінансування доріг в Україні вимагає комплексних та рішучих дій на всіх рівнях. Тільки так ми зможемо перейти від розбитих шляхів до якісної дорожньої мережі, яка служитиме розвитку та процвітанню України.